Проект переможець всеукраїнського відкритого архітектурного конкурсу на
проєктну пропозицію алеї памʼяті
Національної гвардії України на вул. Стрийській у м. Львові.
проєктну пропозицію алеї памʼяті
Національної гвардії України на вул. Стрийській у м. Львові.
Мінімум втручання — максимум присутності. Простота стає потужним посланням: гідність жертви — не в образах, а в нашому ставленні. Це місце вимагає не розваги, а зупинки. Залишено лише повітря, землю, світло і тінь. Навколо — трав’яний газон, природна нерівність.
Концепція - місце збору, камені в мощенні символізують групу людей, а плити, що піднімаються з землі, це застигла мить бойового порядку, коли військові ставали плечем до плеча, зафіксована мить внутрішнього рішення: вистояти. Внутрішнє відлуння спостерігача коли вчинок одного покоління живе в усвідомленні наступного.
Витягнута форма наче промінь пам’яті, що врізається в землю й веде крізь мовчання — простір, де людина стикається з величчю тиші. Вони не домінують, не нав’язують себе — лише свідчать. Їхня вузька форма з кортену передає крихкість життя й водночас незламність духу. На кожній плиті — впорядковано розташовані шильди з вибитими іменами полеглих. Для рідних — це місце дотику, доказ, що пам’ять жива. Для тих, хто не знав їх — це карта втрати, в якій кожне ім’я звучить окремо, але говорить про одне. Композиція не пояснює — вона запрошує відчути. Через тишу, матерію, простір і глибину — тут промовляє відсутність, яка стала присутністю. Бойові дії тривають, тому це рішення є адаптивним до часу та уможливлює додавати нові елементи. А кортен - це матеріал що старіє разом із людьми, що залишилися.
Емблемою Національної гвардії України є прямий рівносторонній козацький хрест з розбіжними кінцями крапового кольору. Цей колір символізує патріотизм, твердість духу та пролиту кров у визвольних змаганнях. Кортен як основний матеріал меморіалу цитує колір емблеми. Також форма меморіалу - піднятий і дефрагментований хрест в просторі. Кожна вертикальна плита меморіалу - елемент цього просторового хреста.
Меморіал розташований на перетині пішохідної алеї парку та осі входу в будівлю Управління. Алея що існує не розриває простір а навпаки - стає широкою повільною та зручною, поєднуючи нову частину парку і меморіал. Зовсім непомітні, але важливі підпірні стінки з кортену інтегрують орієнтири та утримують межі простору, не порушуючи цілісності матеріальної мови. Підсвідомо направляють крок, впорядковують думки, і несподівано виникає відчуття порядку серед хаосу. Простір ніби тягнеться — від наміру, до місця де "починається обов’язок", та завершується життя у вічну пам'ять.
Простір + меморіал = Публічність + інтимність: є сцени споглядання, але є й точки для особистої тиші. Сценарій поєднує публічність і інтимність: фронтальні площини читаються як сцена споглядання, а локальні простори є точками особистої тиші.
